Його називають чи не єдиним в сучасній Україні продовжувачем шевченківських мотивів та інтонацій. Він – справжній поет, з болем у серці і непокорою в душі. Він вірить у силу слова, яке у нього і страждає, і кричить, і любить.
Павло Гірник – лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка, подільський поет, автор 10 поетичних збірок. 30 квітня йому виповнилося 60 років.
За плечима – і літа, і думи, а душа так і не навчилася триматися землі, - підсумував Павло.
Народився у 1956 році, син українського письменника Миколи Гірника. Мати, Тамара Дмитрівна, – етнограф. Закінчив у 1973 році середню школу у місті Хмельницькому. Навчався у Кам’янець-Подільському педінституті на філологічному. Після першого курсу перевівся у Київський педінститут. Закінчив вищі літературні курси в Москві, працював вчителем української мови та літератури в сільських школах та замлітом в обласному театрі ляльок.
Павло Гірник першим відстоював у Хмельницькому незалежність. На початку 90-х років ХХ століття був редактором рухівської газети «Пробудження». І тоді, і зараз для нього Україна завжди була понад усе.
Він не здатний жити як усі, життя на видноті йому не притаманне. Поет втік від міської метушні та нещирості людей. Оселився в селі, де чистіші повітря і мова. Живе так, як уміє. І пише вірші.
