Андріюк Євген Олександрович
 |
Дата та місце народження: 17 червня 1993 р., м. Деражня, Хмельницька область.
Дата та місце загибелі: 29 серпня 2014 р., с. Новокатеринівка, Старобешівський район, Донецька область.
Звання: Солдат.
Посада: Радіст.
Підрозділ: 8-й окремий полк спеціального призначення.
|
|
Обставини загибелі: 21 серпня 2014 р. з власної ініціативи долучився до 3-ї батальйонно-тактичної групи 51-ї механізованої бригади. Загинув 29-го серпня 2014 р під час виходу з Іловайського котла т.зв. "Зеленим коридором" на дорозі в районі с. Новокатеринівка. 2-го вересня тіло Андріюка Є.О. разом з тілами 87 інших загиблих у т.зв. Іловайському котлі було привезено до запорізького моргу. Тимчасово похований на цвинтарі м. Запоріжжя, як невпізнаний герой. Був упізнаний за тестами ДНК. У квітні 2015 р. перепохований.
Сімейний стан: Залишилися батьки.
Місце поховання: м. Деражня, Хмельницька область.
Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
|
Воронюк Артем Юрійович
 |
Дата та місце народження: 8 серпня 1993 р., с. Слобідка, Деражнянський район, Хмельницька область.
Дата та місце загибелі: 1 березня 2016 р., смт. Тошківка, Попаснянський район, Луганська область.
Звання: Солдат.
Посада:
Підрозділ: 80-а окрема десантно-штурмова бригада.
|
|
Обставини загибелі: 1 березня 2016 р. об 11:40, рухаючись ґрунтовою дорогою уздовж лісосмуги у напрямку смт. Тошківка, під час спроби розвернутися, легкоброньований автофургон «Hummer» наїхав на протитанкову міну ТМ-64. Внаслідок підриву загинув Артем, солдат А. Питак та солдат О. Дуленко.
Місце поховання: с. Слобідка, Деражнянський район, Хмельницька область.
Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).
Для збільшення фотографії натисніть на неї!
|
Гейсун Ігор Володимирович
 |
Дата та місце народження: 17 травня 1978 р., м. Деражня, Хмельницька область.
Дата та місце загибелі: 9 травня 2014 р., м. Слов'янськ, Донецька область.
Звання: Старший лейтенант резерву.
Посада: Командир взводу.
Підрозділ: 1-й резервний батальйон, Північне ОТО НГУ.
|
|
Обставини загибелі: Ігор зник без вісти, коли повертався до району АТО із відпустки. Останній зв'язок із ним був 9 травня, коли він зателефонував командирові роти, встигнувши сказати, що машину, якою він їхав до Слов'янська, потрапила у засідку. Потому в трубці було чутно постріли - і зв'язок обірвався. Того ж дня у Краматорську з банківської картки Ігоря було знято всі гроші - 4000 гривень. Після визволення Слов'янська від бойовиків-сепаратистів тіло Ігоря із трьома вогнепальними пораненнями та слідами знущань виявили у одному із безіменних поховань (вбивці засунули до рота розстріляного його посвідчення резервиста НГУ). Точна дата і обставини загибелі досі невідомі. Перепохований 1 вересня 2014 р.
Сімейний стан: Залишились дружина та 6-річна донька.
Місце поховання: с. Новостроївка, Деражнянський район, Хмельницька область.
Ігор закінчив Деражнянський професійний аграрний ліцей. Пройшов строкову військову службу у лавах сімферопольської окремої бригади внутрішніх військ МВС України. Працював лісорубом Вовковинецького лісництва, охоронцем ПП «Легіон». Протягом тривалого часу служив у органах внутрішніх справ: у 2007 - 2011 рр. - у підрозділі міліції швидкого реагування "Беркут" УМВС України у Хмельницькій області, згодом - у підрозділі карного розшуку одного з районних відділів внутрішніх справ.
Після звільнення (за деякими даними - за станом здоров'я) брав участь у подіях Революції Гідності у складі 3-ї сотні Самооборони Євромайдану. У березні став до лав щойно створеного першого резервного підрозділу Національної гвардії України, уклавши контракт про проходження служби у військовому резерві НГУ.
|
Григор'єв Василь Леонідович
 |
Дата та місце народження: 6 листопада 1983 р., м. Деражня, Хмельницька область.
Дата та місце загибелі: 19 січня 2015 р., Донецький аеропорт.
Звання: Солдат.
Посада: Номер обслуги.
Підрозділ: 81-а окрема аеромобільна бригада (90-й окремий аеромобільний батальйон).
|
|
Обставини загибелі: Загинув 19 січня 2015 р. у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька.
Сімейний стан: Залишилися дружина та три доньки.
Місце поховання: с. Нижнє, Деражнянський район, Хмельницька область.
Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).
|
Зубков Іван Іванович ("Краб")
 |
Дата та місце народження: 1 листопада 1973 р., м. Деражня, Хмельницька область.
Дата та місце загибелі: 20 січня 2015 р., Донецький аеропорт.
Звання: Старший лейтенант.
Посада: Заступник командира роти з парашутно-десантної підготовки.
Підрозділ: 81-а окрема аеромобільна бригада (90-й окремий аеромобільний батальйон).
|
|
Обставини загибелі: Зник безвісти 20 січня 2015 р. під час оборони аеропорту Донецька. Впізнаний за експертизою ДНК. Похований.
Сімейний стан: Залишилися батьки, дружина та дві доньки.
Місце поховання: м. Деражня, Хмельницька область.
Указом Президента України № 318/2015 від 9 червня 2015 року, за виняткову мужність, героїзм і самопожертву, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності Української держави, вірність військовій присязі , присвоєно звання «Герой України» (посмертно).
Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).
Нагороджений медаллю УПЦ КП «За жертовність і любов до України» (посмертно).
 |
Эти цветы возлагаю Герою! Герою, отдавшему жизнь за великий подвиг во имя Украиснкой земли! За детей, родных, за свободу и лучшее будущее! Каждый Герой оставляет нам свой молчаливый наказ! Лицо, глаза, улыбка и очень живой взгляд излучает тепло и надежду... Что все это не зря! "Слава Героям!" - Не просто слова... Слова омытые кровью, потом, землей, страданиями, слезами, смехом детей и светлыми днями, радостью и верой в лучшее! Память о тех, кого нет с нами, теперь будет вечной! Бессмертие - это тоже жизнь! В наших сердцах, мыслях, словах... Я низко кланяюсь тебе, Герой! Покойся с миром! Твой подвиг никогда не будет забыт! Ты навсегда живой! Вечная Слава Героям!
Светлана НОЗАДЗЕ, Россия |
 |
Два дні до Паски, п'ятниця страсна,
Весна тоді буяла так прекрасно,
А в Україні уже рік ішла війна,
Вона синів найкращих забирала.
І мали б ми радіти і молитись,
Проміння сонця гріло ж так ласкаво,
І свято віри в чудо воскресіння
Неумолимо швидко наближалось.
Навколо пахло випічкой і святом,
Побілені, стояли всі бордюри,
Коти вже гріли вуса ....... й люди,
Щасливі прибирали все навкруги.
П'ятниця страсна, 15-го року,
Якою ж ти тоді була страшною,
І досі не приймає факт душа,
Що то була межа невороття.
Все навкруги здавалося насмішкой!
Як може бути день прекрасними і весняним,
Як може бути чудо воскресіння,
Коли вже стало достеменно,
Відомо, що тебе немає з нами.
Що ти не прийдеш, і не скажеш, я вернувся,
Не усміхнешся й не обнімеш всіх,
Що не задзвонить більше телефон,
Бо поза зоною навіки абонент.
Три місяці давали нам надію,
Три місяці - як віха цілого життя.
І в день, призначений для віри у спасіння,
Ми взнали точно, що тебе нема.
Війна, аеропорт, потоки крові й сліз,
Змінилось все, життя змінило русло.
І шкода свята, яке щастя більше не несе -
Шкода, що віру в чудо не вернути.
Але найбільше шкода, у краЇні,
Що третю весну зустрічає у війні,
Є люди, що вважають - то не їхнє,
Війни немає, мимо них вона пройде.
від від сім'ї Стасюк |
Рішенням Деражнянської міської ради Івану Івановичу Зубкову присвоєно звання "Почесний громадянин міста Деражні".
Рішенням Летичівської селищної ради Івану Івановичу Зубкову присвоєно звання "Почесний громадянин смт. Летичів".
Розпорядженням Летичівської селищної ради від 6 січня 2016 року № 3 іменем Івана Зубкова названо вулицю у смт. Летичів (колишня назва – «вулиця Фрунзе»).
Героєм став.
Він був як сонце: світлим і гарячим,
Кипів життям та інших надихав.
Військовий фах і неспокійна вдача
І за життя ще "кіборгом" він став.
А серпень, перед тим був серпень.
Він їхав з дому за своїх на Схід.
За Україну - зболену нестерпно,
Що в землю кожен день кладе синів своїх.
"Там мої хлопці, там же мої хлопці!
Я офіцер! Не можу вдома буть.
Та ще й ці очі - доньок моїх очі!
За їхню долю воювати йду".
Був січень, бій, вогонь - небес не видно,
Смалкий осколок душу холодив.
А старший лейтенант тримався гідно,
Бо він же двічі "кіборг" - командир.
Але не вистояв. Упав донецький
Аеропорт. А з ним - захисники.
Іван Іванович... Синочку, де ти?
Нема й сліду. Лише одні страхи.
Може в полоні? Лиш би не загинув…
Іще живий! Ми просто не знайшли…
Шукають батько, мати і дружина
Шукають друзі - не знаходять всі.
Уже весна. Квітує квітом квітень.
Іван Зубков в Деражні. Люд стоїть.
Схиливши голови і сльози ніде діти,
А захисник наш у труні лежить.
Не знав своєї долі він, відважний,
Та лишиться у пам?яті людей.
В сорок один. В бою безстрашнім
Хоча загинув, та Героєм став.
Світлана Литвин. |
Іванові Зубкову.
Ну що сказать - слова, напевно, зайві…
Віршів не треба і поем.
Тече сльоза у тишині печальній,
І біль застиг у горлі тягарем.
Стояли за свободу на Майдані,
Хотіли всі ми кращого життя.
Пліч-о-пліч ми, здавалось, нездоланні -
За Україну, світле майбуття!
Потім війна… Пішов у перші лави
На захист миру, на загин орді.
Та небо градом на ті плечі впало,
Землею вкрило мрії золоті…
Перемоги хотів, палаючи душею,
І ось удома ти… О, як душа болить!
І захід сонця за кривавою межею,
І погляд із полону сірих плит…
Немає слів… Ти знаєш, як нам важко…
І всі слова не вимовить журба…
Ми втратили героя, діти ж твої - батька.
А Україна все-таки жива.
Наталя Мо |
|
Каракула Віталій Олександрович
 |
Дата та місце народження: 12 березня 1986 р., м. Деражня, Хмельницька область.
Дата та місце загибелі: 16 січня 2015 р., с. Отрадівка, Артемівський район, Донецька область.
Звання: Солдат.
Посада: Номер обслуги.
Підрозділ: 44-а окрема артилерійська бригада.
|
|
Обставини загибелі: Загинув 16 січня 2015 р. під час обстрілу з РСЗВ «Град» у районі с. Отрадівка, Артемівський район, Донецька область. Разом з Віталієм загинули солдат О. Босий, старший сержант М. Штанський та солдат С. Слобоженко.
Місце поховання: м. Деражня, Хмельницька область.
Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
|
Мирчук Денис Віталійович
 |
Дата та місце народження: 17 серпня 1995 р., с. Радівці, Деражнянський район, Хмельницька область.
Дата та місце загибелі: 16 серпня 2014 р., с. Красне, Краснодонський район, Луганська область.
Звання: Солдат.
Посада: Навідник.
Підрозділ: 80-а окрема десантно-штурмова бригада.
|
|
Обставини загибелі: Загинув 16 серпня 2014 р. під час виконання бойового завдання в районі с. Красне, Краснодонський район, Луганська область. Разом з Денисом загинули старший лейтенант І. Пасевич, старший прапорщик Н. Пеприк, сержант А. Лі, молодший сержант І. Добровольський, молодший сержант О. Тюріков, старший солдат В. Муравйов, солдат Т. Кулєба,солдат Д. Часовий та солдат О. Філь.
Місце поховання: с. Радівці, Деражнянський район, Хмельницька область.
Указом Президента України № 144/2015 від 14 березня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).
|
Соломчук Володимир Володимирович
 |
Дата та місце народження: 30 жовтня 1992 р., м. Деражня, Хмельницька область.
Дата та місце загибелі: 5 вересня 2014 р., с. Цвітні Піски, Слов'яносербський район, Луганська область.
Звання: Старший солдат.
Посада: Командир відділення.
Підрозділ: 80-а окрема десантно-штурмова бригада.
|
|
Обставини загибелі: Зник безвісти 5 вересня 2014 р. біля м. Щастя під Луганськом в бою з російським диверсійним підрозділом. Похований із військовими почестями як тимчасово невстановлений захисник України у м. Дніпропетровськ. Після встановлення особи за тестом ДНК у лютому 2015 р. перепохований.
Місце поховання: м. Деражня, Хмельницька область.
Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
З рапорту одного з командирів 80-ї окремої аеромобільної бригади про обставини бою під с. Цвітні Піски: "5 аеромобільна десантна рота виконувала завдання по несенню служби на блок-посту в районі населеного пункту "Металіст" за розпорядженням командира 1-ої танкової бригади з 4.09.2014 року.
5.09.2014 р. приблизно о 15-55 від командира 1-ої танкової бригади позивний "Гідра" було передане розпорядження на офіцера танкового підрозділу на здійснення висування з району "Металіст" в район "Щастя" по радіозв`язку. Дане розпорядження офіцер танкового підрозділу передав в усній формі командиру роти та заступнику командира батальйону.
Заступник командира батальйону визначив побудову похідного порядку: БТР-80 №123 - дозорний відділ, танк, БТР-80 №№ 125, 129, 124, 120 - основні сили, танк. Приблизно о 16-10 - 16-15 підрозділ здійснив висування з району "Металіст" в район "Щастя". Підїзджаючи до населенного пункту "Цвітні піски" 16-30 - 16-40 підрозділ потрапив у засідку, по колоні вівся вогонь з обох боків з стрілецької зброї РПГ, ПКН, озброєння БМП, озброєння танка, дорога була замінована керованими протитанковими мінами ТМ-62.
Підрозділ 5 аеромобільної десантної роти здійснював контрзасадні дії, вів вогонь з стрілецької зброї, РПГ, озброєння БТР-80, озброєння танку. Спочатку зайняли кругову оборону відбивали натиск противника, в подальшому проходили засаду в русі на техніці. Кількість противника складала 240-260 чоловік.
Після прибуття підрозділу в район населеного пункту Щастя о 17-00 - 17-20 при перевірці наявності особового складу було виявлено відсутність БТР-80 №129, а також отримали поранення - 9 солдатів.
|
|
