Генеральний хорунжий Левко Дроздовський
Навесні цього року «Героїка» звернулась до міської ради Деражні (Хмельницька область) з пропозицією вшанувати генерал-хорунжого Армії Української Держави Левка Дроздовського. У листі, що надійшов на адресу міськради, пояснюється: «В разі позитивного вирішення питання щодо встановлення пам’ятного знаку, матеріальну сторону справи забезпечать жертводавці. Відтак бюджет не понесене жодних витрат, пов’язаних з виготовленням погруддя Дроздовського та його транспортуванням до Деражні. Пам’ятник стане подарунком місту від київського скульптора Ігоря Гречаника». Півроку депутати досліджували біографію генерала, і ось, нарешті, питання встановлення монументу буде винесено на розгляд сесії міської ради, яка відбудеться 10 жовтня 2012 року.
Історична довідка
Дроздовський Левко Антонович (15.02.1869–1951) — генеральний хорунжий Армії Української Держави.
Народився у м. Деражня Подільської губернії. Закінчив Керченську Олександрівську класичну гімназію, військово-училищний курс Київського піхотного юнкерського училища (1894), математичний факультет Новоросійського університету (Одеса). Служив у 32-й артилерійській бригаді (Рівне). Закінчив Миколаївську академію Генерального штабу за 1-м розрядом (1904). Брав участь у Російсько-японській війні. З 1905 р. служив на штабових посадах у Кавказькій, Віленській та Туркестанській військових округах. З 05.02.1911 р. — помічник справовиробника Головного управління Генерального штабу. З 25.03.1912 р. — полковник. Учасник Першої світової війни. З 09.08.1917 р. — начальник штабу 3-го армійського корпусу. Був нагороджений Георгіївською зброєю (1916) та всіма орденами до Святого Володимира III ступеня з мечами та биндою. Останнє звання у російській армії — генерал-майор.
З 20.04.1918 р. — 1-й генерал-квартирмейстер Генерального штабу УНР, згодом — Української Держави. З 25.10.1918 р. – військовий агент Української Держави у Швейцарії. Після повалення гетьмана П. Скоропадського визнав владу Директорії. Станом на 09.05.1919 р. — військовий агент УНР у Швейцарії та Італії (Берн).
З 1920 р. — на еміграції, 17 років жив у Абіссінії, з 1948 р. — у Перу. Помер та похований у м. Ліма (Перу).
Джерело: Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007.
посилання на сайт: «Героїка»
|
